Станцію відкрито у вересні 1871 року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії Жмеринка — Волочиськ. Тоді станція була на кордоні Російської імперії та Австро-Угорщини. 4 листопада 1871 року відкрито залізничне сполучення між Волочиськом та Підволочиськом — ця лінія стала найпершою, що сполучила обидві частини України — Російську та Австрійську.

Станція мала важливе прикордонне значення, на ній здійснювався прикордонний та митний контроль вантажів та пасажирів, що прямували з Росії у Австрію і зворотно. На станції діяла Волочиська митниця.

Станція складалася з північної та південної частин: потяг з Австрії прибував на південну сторону, пасажири проходили прикордонний та митний контроль, переходили на інший бік, де через 3 години пересідали до поїзд до Києва — наскрізного руху не було.

Вантажні вагони обслуговували так: російські стояли на спеціальній рампі, австрійські внизу, вантажі пересипали або перекладали вручну у вагони.

Після Першої світової війни та відходу західноукраїнських земель до Польщі (1921), станція зберегла своє прикордонне значення аж до 1939-го, коли внаслідок приєднання Західної України стала звичайною проміжною станцією.

Електрифікована разом із усією лінією 1998 року.

Є передаточною з Південно-Західної на Львівську залізницю.